Міжнародні компанії часто стикаються з необхідністю переведення керівників, професіоналів чи інших ключових співробітників до США. Існує кілька варіантів, але два основних шляхи, що використовуються найчастіше:
- L-1 неімміграційна віза (для внутрішньокорпоративного переведення)
- Імміграційні візи на основі працевлаштування (EB-1C, EB-2, EB-3)
Кожен із цих варіантів має свої переваги, вимоги, витрати та терміни розгляду. У цій статті ми розглянемо ключові особливості L-1 візи та імміграційних віз, порівняємо їхні критерії та обговоримо реальні сценарії, які допоможуть вам зробити правильний вибір.
Що таке віза L-1?
L-1 — це неімміграційна віза, призначена для внутрішньокорпоративного переведення співробітників:
- L-1A: для керівників та менеджерів. Спочатку видається на строк до 3 років (1 рік для нових офісів), з можливістю продовження до максимум 7 років.
- L-1B: для працівників із спеціальними знаннями. Початковий термін – до 3 років, з можливістю продовження до 5 років.
Основні вимоги:
- Американський роботодавець має бути пов’язаний із закордонною компанією (материнська компанія, філія, дочірнє підприємство або афілійована компанія).
- Працівник повинен мати щонайменше 1 рік безперервного стажу у закордонному підрозділі протягом останніх 3 років.
- Посада в США повинна бути керівною (L-1A) або вимагати спеціалізованих знань (L-1B).
Переваги L-1:
✅ Відсутність ліміту на кількість заявок (на відміну від H-1B). ✅ Подружжя (L-2) може отримати дозвіл на роботу в США. ✅ Визнання подвійного наміру (можливість подати на грін-карту без втрати статусу L-1).
Недоліки L-1:
❌ Працівник має залишатися у тій самій компанії. ❌ Максимальний строк перебування: 7 років для L-1A, 5 років для L-1B. ❌ У випадку L-1B потрібно довести, що знання є унікальними та не доступні на ринку праці США.
Що таке імміграційна віза на основі працевлаштування?
Імміграційна віза (грін-карта) на основі працевлаштування надає статус постійного резидента США. Найчастіше спонсором виступає роботодавець. Найпоширеніші категорії:
- EB-1C (менеджери та керівники міжнародних компаній): Подібна до L-1A, але дає статус постійного резидента без необхідності отримання сертифікації PERM.
- EB-2 (працівники з високою кваліфікацією): Потребує трудової сертифікації, окрім випадків NIW (National Interest Waiver).
- EB-3 (кваліфіковані працівники та спеціалісти): Завжди вимагає сертифікації PERM.
Переваги імміграційної візи:
✅ Постійне проживання: Грін-карта не потребує продовження. ✅ Можливість натуралізації: Через 5 років можна подати на громадянство США. ✅ Гнучкість у працевлаштуванні: Після отримання грін-карти співробітник не обмежений конкретним роботодавцем (після певного періоду).
Недоліки імміграційної візи:
❌ Довгий розгляд: Термін обробки заявок залежить від USCIS та країни народження заявника. ❌ Високі вимоги: Для EB-1C необхідно довести, що працівник виконував управлінські функції.
L-1A vs EB-1C: ключові відмінності
| Характеристика | L-1A | EB-1C |
| Тип статусу | Тимчасовий (неімміграційний) | Постійний (імміграційний) |
| Термін дії | До 7 років | Необмежений (грін-карта) |
| Трудова сертифікація | Не потрібна | Не потрібна |
| Вимоги до компанії | Взаємозв’язок між компаніями | Те саме, що для L-1A |
| Вимоги до працівника | 1 рік менеджерського стажу за останні 3 роки | 1 рік керівного стажу у міжнародній компанії |
| Час розгляду | Швидший (можна використовувати Premium Processing) | Довший, залежить від наявності віз |
| Мобільність співробітника | Обмежена (робота в одній компанії) | Більша гнучкість після певного періоду |
Стратегічні бізнес-аспекти
🔹 Терміновість vs довгострокові плани: L-1A швидше, якщо необхідно швидко перевезти співробітника. EB-1C – для постійного статусу. 🔹 Розширення компанії: Якщо відкривається новий офіс у США, спочатку можна оформити L-1A, а потім подати на EB-1C. 🔹 Утримання працівників: Грін-карта дає більше гарантій для співробітника, що позитивно впливає на мотивацію та стабільність.
Висновок
Вибір між L-1 та EB-1C залежить від потреб компанії, кар’єрних цілей працівника та імміграційних пріоритетів. Багато компаній використовують комбінований підхід: спочатку оформлюють L-1A для швидкого переїзду, а потім подають заявку на EB-1C для отримання грін-карти. Така стратегія мінімізує ризики та дозволяє ефективно керувати міжнародним персоналом.
Щоб уникнути затримок і можливих відмов, важливо заздалегідь планувати імміграційну стратегію та звертатися до кваліфікованих юристів.
