Ця стаття для тих, хто вже живе у США в тимчасовому статусі, але тримає бізнес за межами Штатів: агентство в Європі, невелике виробництво, IT-аутсорс, онлайн-школу чи консалтингову компанію. Базове питання звучить просто, але боляче: як перетворити іноземний бізнес на реальний імміграційний трек через L-1 або E-2, не загнавши себе в глухий кут для майбутнього EB-1 чи EB-2?
Ми розберемо, як L-1 та E-2 для власників малого бізнесу працюють на практиці, коли логічніше дивитись у бік L-1, коли — E-2, як структура групи компаній (foreign parent, U.S. subsidiary, sister companies) впливає на опції, і що офіцери реально шукають у штаті, обороті та вашій ролі. Мета — не «продати чарівну візу», а допомогти вам спланувати чесну й зрозумілу імміграційну дорожню карту між двома країнами.
В загальних рисах ваш шлях може виглядати так: ви будуєте трек-рекорд в іноземній компанії, пов’язуєте її з американською, переїжджаєте до США як L-1 intracompany transferee або E-2 treaty investor, а далі — якщо факти дозволяють — рухаєтесь до EB-1C, EB-1A, EB-2 чи EB-2 NIW. Нижче ми розкладаємо це по кроках, фокусуючись на тому, як L-1 та E-2 для малого бізнесу можуть працювати «в парі».
Міні-глосарій та ключові факти
Основні терміни
- L-1A / L-1B — неімміграційні категорії для внутрішньокорпоративних трансферів. L-1A — для керівників та менеджерів; L-1B — для працівників зі «спеціалізованими знаннями» про продукти, сервіси, системи чи процеси компанії.
- E-2 treaty investor — статус для громадян країн-партнерів, які роблять суттєву інвестицію під ризиком у бізнес у США і особисто ним керують.
- Qualifying relationship — необхідний зв’язок для L-1 між іноземною та американською компаніями: структура «материнська–дочірня», філія або афілійовані компанії з контролем по власності.
- Doing business — для L-1 обидві компанії (іноземна та U.S.) мають реально і системно вести діяльність, а не існувати як «порожні оболонки».
- Правило “one-year-in-three” — для L-1 заявник має пропрацювати повний рік у qualifying foreign entity протягом трьох років до подачі.
- Dual intent — L-1 допускає імміграційний намір (наприклад, через EB-1C). E-2 формально не має dual intent, хоча інколи використовується довгостроково.
- EB-1C / EB-2 — імміграційні категорії, до яких часто прагнуть власники L-1A або підприємці на E-2. EB-1C — для міжнародних менеджерів/керівників; EB-2 включає фахівців з advanced degree та NIW (National Interest Waiver).
- L-1A логічна там, де іноземний бізнес має реальну команду, а ви чітко керуєте людьми, бюджетами і стратегією, а не лише власним фронтом робіт.
- E-2 частіше пасує засновникам з країн-партнерів, які готові інвестувати в бізнес у США, навіть якщо іноземна компанія ще невелика.
- Для L-1 ключові драйвери — структура та штат; для E-2 — громадянство, інвестиція та бізнес-план.
- Обидві категорії можна вбудувати в шлях до green card, але по-різному: L-1A часто є мостом до EB-1C, а E-2 зазвичай комбінують з EB-1/EB-2/NIW-стратегіями.
- Строки розгляду сильно різняться залежно від сервіс-центру USCIS, консульства, завантаженості та якості петиції, а також від наявності premium processing (для L-1, не для консульських E-2).
- Чоловік/дружина в обох контекстах (L-1 та E-2) за певних умов може отримати дозвіл на роботу, але критичними залишаються підтримка статусу та своєчасні продовження.
- L-1 та E-2 для малого бізнесу — це менше про «одну форму», і більше про те, як ви проектуєте свій крос-бордерний бізнес на 3–5 років уперед.
Загальна картина: як працюють L-1 та E-2 для засновників «між двома країнами»
Для кого ця стаття насправді
Ми фокусуємось на трьох профілях: (1) фрилансер або соло-підприємець, який доріс до невеликого агентства за кордоном; (2) співзасновник іноземної компанії, який уже фізично живе у США; (3) менеджер філії чи компанії за межами США, якого компанія хоче перевести до американського офісу.
У всіх одна дилема: як побудувати життя й бізнес між двома країнами так, щоб це допомагало імміграційній стратегії, а не шкодило їй. L-1 дозволяє перевести вас у U.S. entity в межах групи компаній; E-2 дає можливість використати ваш капітал і досвід підприємця, інвестувавши в бізнес у США.
Базові юридичні ідеї простою мовою
- Для L-1 головна ідея така: є реальний іноземний бізнес і пов’язана з ним компанія в США, ви працювали в іноземній компанії у qualifying capacity (керівник / менеджер / спеціаліст зі спеціалізованими знаннями) і тимчасово переводитесь до американської компанії на схожу роль.
- Для E-2 логіка інша: ви — громадянин країни-партнера, вкладаєте суттєвий капітал під ризиком у бізнес у США і особисто ним керуєте. Іноземна компанія може бути джерелом коштів та досвіду, але юридично не є обов’язковою.
Ключові плюси та обмеження (дуже коротко)
- L-1A: зрозумілий міст до EB-1C; високі очікування до структури й штату.
- L-1B: для нішевих експертів; складніше прямо перейти в EB-1C, часто потрібні інші EB-шляхи.
- E-2: гнучкість щодо типу бізнесу та структури інвестиції; немає вбудованого dual intent чи автоматичного переходу до green card.
- В обох: високі вимоги до документів, низька толерантність до «паперових» структур і реальний ризик RFEs, якщо намагаєтесь зобразити tiny-бізнес як «міні-корпорацію».
Покроковий шлях: від іноземного бізнесу до L-1 або E-2 у США
Хороший адвокат не починає з «давайте подамо I-129 або DS-160». Спочатку — базова діагностика: який реальний оборот і прибуток у бізнесу, скільки людей у штаті, яку роль ви можете підтвердити документами, чи вже є U.S. entity і який у вас поточний статус у США.
USCIS та консульства дивляться на факти, а не на плани: договори, податкову звітність, payroll, органіграму, банківські виписки. Чим більше бізнес нагадує «one-person show», тим складніше вписатися в L-1, але тим простіше інколи позиціонувати E-2, якщо є потрібне громадянство та капітал.
- Зберіть базові документи: фінзвітність, ключові контракти, податкові декларації, статутні документи.
- Розберіться, хто реально працює в компанії, а хто — підрядники чи постачальники.
- Оцініть, яким обсягом коштів на інвестицію в бізнес у США ви насправді володієте.
На цьому етапі ви зіставляєте юридичні вимоги з реальністю. Дуже грубо: якщо іноземний бізнес має стабільні операції, команду та чітко менеджерську роль для вас, L-1A часто виглядає природним варіантом. Якщо бізнес ще невеликий, але ви — громадянин treaty-країни й готові інвестувати в U.S. enterprise, більш реалістичним стає E-2.
- Інколи один з подружжя з громадянством treaty-країни оформлює E-2, а інший іде іншим треком.
- Комбінація (L-1 для одного, E-2 для іншого) може диверсифікувати ризики та дати гнучкість.
- «Олівці з рук» варто відкласти, поки ви не розумієте, як L-1/E-2 для вашого малого бізнесу потенційно підтримають майбутній EB-1/EB-2.
Для L-1A критично показати, що ви справді керівник або менеджер, а не просто старший технічний спеціаліст. Тобто ви керуєте людьми, бюджетами, функціями та високорівневими рішеннями. Для L-1B акцент на ваших спеціалізованих знаннях про унікальні продукти, системи чи методи компанії.
Для E-2 фокус зміщується на інвестицію та бізнес-план: сума, «at risk» характер коштів, створення робочих місць та ваша щоденна керівна роль в американській компанії. Іноземний бізнес часто виступає джерелом досвіду та коштів.
- Підготуйте чіткі органіграми для foreign- та U.S.-компаній з лініями підпорядкування.
- Пропишіть job descriptions, які відповідають тому, що ви реально робите/робитимете, а не лише красивому тайтлу.
- Зберіть докази інвестицій: договори купівлі, SWIFT-перекази, інвойси, escrow-документи.
Для L-1 зазвичай подають Form I-129 до USCIS (часто з premium processing). Для E-2 частіше готують консульський пакет у країні громадянства або проживання; USCIS підключається, коли ви змінюєте статус всередині США. Далі — період очікування, можливі RFEs і, у разі успіху, візове інтерв’ю чи зміна статусу.
Увесь цей час потрібно підтримувати легальну присутність у США, уникати несанкціонованої роботи та планувати поїздки так, щоб не зірвати подачі й подальші кроки до green card.
- Слідкуйте за строком I-94 та поточним статусом; не покладайтеся на усні «буде ок».
- Тримайте в порядку історію поїздок та перебування в США.
- Заздалегідь проговоріть з адвокатом, що робити у випадку RFE, NOID чи несподіваного інтерв’ю.
Структури компаній: міні-конструктор для L-1 та E-2
Для L-1 qualifying relationship між foreign- та U.S.-компаніями є обов’язковою умовою. Для E-2 структура гнучкіша, але інвестор повинен контролювати бізнес. Нижче — три типові моделі для малого бізнесу.
Строки та типові діапазони (дуже грубо)
Реальні processing times для L-1 та E-2 часто змінюються і залежать від сервіс-центру USCIS, конкретного консульства, завантаженості та якості кейсу. Таблиця нижче дає орієнтовні календарні діапазони, щоб ви мислили правильним порядком величин, але це не обіцянка й не гарантія.
| Етап | Орієнтовний календарний діапазон | Ключові чинники |
|---|---|---|
| Структурування та підготовка документів | ~2–6 місяців | Наскільки «сирий» облік у бізнесі; доступність корпоративної, податкової та HR-звітності; завантаженість адвоката та бухгалтерів. |
| L-1 (I-129, звичайний розгляд) | ~3–9 місяців | Конкретний сервіс-центр, RFEs, потреба пояснювати менеджерські vs операційні обов’язки, загальне навантаження по L-1. |
| L-1 (I-129, premium processing) | Перше рішення ~15 днів + час на RFE | Premium пришвидшує лише початкову перевірку і не рятує слабку структуру. Складні кейси все одно можуть отримати RFEs та кілька раундів комунікації. |
| E-2 (консульський процес) | ~2–8 місяців | Внутрішні правила консульства по E-2, доступність слотів на інтерв’ю, якість бізнес-плану та прозорість руху інвестицій. |
| Рух до EB-1C / EB-2 | +1–3 роки роботи бізнесу в США | Реальне зростання U.S.-компанії: кількість працівників, дохід, рівень вашої відповідальності та відповідність критеріям EB-1C або EB-2 (включаючи NIW). |
Діаграма: що важить більше для L-1 та E-2
Стратегія: як підвищити шанси без завищених обіцянок
Для L-1 premium processing — інструмент швидкості, а не якості. Часто розумніше спочатку виправити структурні та доказові слабкі місця, а вже потім платити за прискорення, ніж «розігнати» сирий кейс у швидкий RFE.
Намагатись перетворити підрядників і частково зайнятих помічників на велику managerial-структуру зазвичай обертається проти заявника. Офіцери порівнюють органіграму з payroll, податками та договорами. Невелика, але реальна команда виглядає переконливіше за вигадану.
Якщо у вас в голові EB-1C, ваша історія по L-1A має послідовно показувати вас як керівника високого рівня. Якщо розглядаєте EB-2 NIW, починайте збирати докази того, як ваш бізнес впливає на економіку США, інновації чи інші фактори «national interest».
Посади, обов’язки, зарплати, лінії підпорядкування мають збігатись у резюме, рекомендаційних листах, корпоративних документах та формах. Несинхронність історій — часта причина RFEs як по L-1, так і по E-2.
В підсумку вибір між L-1 та E-2 для власників малого бізнесу — це не «галочка» у формі, а стратегічне рішення про те, де буде центр тяжіння вашого бізнесу і як це рішення допоможе, а не завадить, реалістичному шляху до green card.
Інтерактив: швидка орієнтація між L-1 та E-2
Цей простий інструмент не замінює консультацію з адвокатом, але допомагає побачити, у бік якого треку — L-1 чи E-2 — схиляються ваші вихідні дані. Відповіді ніде не зберігаються й не надсилаються.
Типові помилки, RFEs та відмови
Співробітники є на схемі, але їх немає в payroll, контрактах чи податковій звітності. Офіцери часто просять деталізовані докази, що люди, якими ви «керуєте», — реальний штат у qualifying-ролях.
У петиції ви «CEO», а в листуванні, договорах і онлайн-профілях — middle-level project manager. Такі розбіжності часто провокують RFEs щодо менеджерського рівня чи спеціалізованих знань.
План, який не показує реалістичне зростання, створення робочих місць та вашу керівну роль, може призвести до відмови по E-2, навіть якщо сума інвестиції на папері виглядає непогано.
Відсутність чіткого ланцюжка «звідки гроші» і «як вони зайшли в U.S.-компанію» робить вразливими і E-2, і частину кейсів по L-1, особливо при значних сумах.
Прострочений I-94, несанкціонована робота чи невдалий виїзд під час pending-зміни статусу можуть суттєво ускладнити або заблокувати подальші подачі, включно з green card та консульськими кроками.
Чіткі органіграми, які підтверджуються payroll і контрактами, узгоджені job descriptions, прозорий рух коштів, реалістичні фінанси та чесний вибір між L-1 і E-2 на основі реальних розмірів та структури бізнесу, а не бажаної картинки.
FAQ — L-1 та E-2 для власників малого бізнесу (2025)
Основні офіційні джерела
- USCIS — L-1A Intracompany Transferee Executive or Manager — базовий опис категорії L-1A, визначення «executive» та «manager», строки дії статусу та посилання на форму I-129 й інструкції.
- USCIS — E-2 Treaty Investors — офіційні правила для інвесторів E-2, включно з визначенням «substantial» інвестиції та вимогами до управління бізнесом у США.
- USCIS Policy Manual — Volume 2, Part L (Intracompany Transferees) — докладні вказівки для ад’юдикаторів по L-1: які організації вважаються qualifying, як оцінюють менеджерські/керівні ролі та «specialized knowledge».
- USCIS Policy Manual — Volume 2, Part G (Treaty Traders and Treaty Investors) — секція Policy Manual по E-1/E-2, корисна, щоб зрозуміти, як офіцери дивляться на бізнес-плани, ризиковість інвестицій та створення робочих місць.
- U.S. Department of State — Treaty Countries (E-1/E-2) — офіційний перелік країн, громадяни яких можуть претендувати на E-2, який підтримує Держдепартамент США.
- U.S. Department of State — Visa Bulletin — щомісячний візовий бюлетень, що використовується для планування кроків по EB-категоріях (пріоритетні дати, подача на AOS тощо).
- USCIS — Adjustment of Status Filing Charts from the Visa Bulletin — пояснює, які таблиці Visa Bulletin використовувати для подачі на Adjustment of Status по EB-категоріях і як USCIS синхронізує це з Держдепом.
- DOL — Foreign Labor Application Gateway (FLAG) — портал Міністерства праці США для PERM та інших заявок; важливий при плануванні паралельних стратегій EB-2/EB-3 з prevailing wage і сертифікацією праці.
